У 2016-му минає 160 років із дня народження
Івана Франка та 100 років від дня його смерті.
Іван Франко любив дітей.
“Життя, - говорив І.Франко, - мені мало всміхалося, а діти були тим весняним сонячним промінням, яке зігрівало моє серце”. Саме для них, найменших, Каменяр написав чимало творів, але особливого значення надавав казкам-байкам як найбільш доступній формі викладу й сприймання. Адже в казковій одежі, в алегоричних обрядах, на думку письменника, можна краще донести до дитячої уяви велику правду людного буття, розбудити в малят цікавість та уяву до явищ природи, навчити ненавидіти зло й несправедливість, сміятися і думати.
Казки з’явилися у творчості І. Франка саме тоді, коли письменник став батьком. Однак, писані первісно для власних дітей, ці твори стали скарбом для усієї тогочасної дітвори.
І. Я. Франко написав майже п’ятдесят казок, двадцять із них увійшли до збірки “Коли ще звірі говорили” (1899) популярністю користуються Франкові казки і в сучасних малих читачів.
До розважально-дидактичних казок І. Франка зараховуємо твори "Ріпка" (1891), "Киця" (1891), "Суд святого Миколая" (1895) та казки зі збірки "Коли ще звірі говорили" – "Осел і Лев", "Старе добро забувається", "Лисичка і Журавель", "Лисичка і Рак", "Лис і Дрозд", "Заєць і Їжак", "Заєць і Медвідь", "Ворона і Гадюка", "Лисичка-кума", "Фарбований Лис", "Байка про байку".
Розділяючи радість переможців, читач доходить висновку, що завдяки єднанню, колективній мудрості можна захистити правду і справедливість.
А ми готуємо малюнки на міський конкурс
" Казки Івана Франка"
|